Єфросинія

У глухій тайзі, сховавшись від світу, живе сім’я: Поліна, Прохор і їх двадцятидвохрічна внучка Єфросинія. Колись давно закоханий конвоїр Прохор допоміг втекти політув’язеній Поліні. Вони сховалися в тайзі в покинутому будиночку мисливців, і з тих пір тримають зв’язок із зовнішнім світом тільки через місцевого єгеря.

Тим часом, в тайгу за дорученням бізнесмена Мартинова приїжджає група геологів – вони повинні знайти секретне родовище золота, на яке, як вірять місцеві жителі, накладено страшне прокляття. Серед геологів – Максим і закохана в нього Тетяна. Але одного разу вночі Максим бачить Єфросинію, що купається у водоспаді. Поява дівчини в настільки глухому місці пробуджує в ньому цікавість – він кидається на пошуки прекрасної незнайомки. У лісі на Максима нападає ведмідь, але Прохор рятує його від неминучої загибелі і привозить в свій будинок. З цього моменту доля Єфросинії різко змінюється. Любов, підлість, зрада, пробачення, але, перш за все – вона дізнається таємницю свого народження.

Несподівано з’ясовується, що бізнесмен Мартинов, який ініціював пошуки золота, колись втратив саме в цих краях свою сім’ю: вертоліт, на якому летіли його дружина і маленька дочка, розбився. А Єфросинія не є рідною онукою Прохора і Поліни, вона знайда. Мартинов забирає дівчину в місто, і саме там у тайгової красуні починаються проблеми.