Новини

«ШОУ ДОВГОНОСІКІВ» виповнилося 20 років …

3 Липня 2020
{{ item.title }}

18 травня 1996 року вони увірвались на телевізійні екрани і в наші серця! Це перше і найкраще українське комедійне шоу – перевірено часом. При цьому перша серія була практично імпровізацією, оскільки єдиної концепції тоді ще не було ….

“Шоу довгоносиків” проіснувало на українських і російських телеекранах рівно три роки – з 1996 по 1999. Протягом цього часу, один раз на тиждень на екранах з’являлись люди з довгими носами і на півгодини переносили глядачів у свій божевільний, галасливий, смішний і ні на що не схожий світ. Кожен раз довгоносики вривались у будинки українців подібно урагану… Нестримна фантазія, кипуча енергія, стрімкість подій, що відбувались на екрані – все це привертало увагу мільйонів. Півгодини екранного часу довгоносики жили активним життям – кудись бігли, про щось сумували, над чимось сміялись, про щось гаряче сперечались, щось до хрипоти доводили один одному…. Коли їм не вистачало слів, вони безжалісно били один одного палицями…. Але в цьому не було ні зла, ні агресії. Були доброта і веселощі!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За життям людей з довгими носами стежила, практично, вся країна. Різниця була лише в тому, що одних шоу радувало і заряджало позитивною енергією… А інших – дратувало й обурювало … Були палкі шанувальники і затяті противники. Нічого дивного, адже персонажі з довгими носами були зовсім не схожі на всіх інших мешканців планети Земля. Вік носатих людей тривав три роки. І весь цей час “Шоу Довгоносиків” знаходилось під пильним наглядом журналістів.

Автор ідеї та режисер – Віктор Приходько

Сценарій – Георгій Конн, Віктор Андрієнко

Оператор – Олег Маслов-Лисичкин

Режисер монтажу – Наталія Боровська

Спецефекти і всі носи створені Дмитром Тупчієм

У головних ролях – Віктор Андрієнко (14 персонажів), Валентин Опалєв, Микола Гудзь, Петро Кузнецов, Геннадій Корженко (К.Генн), Тамара Яценко, Дмитро Тупчій, Василь Бендас, Олександр Петриченко

а також запрошені гості:

Таїсія Повалій, EL.Кравчук, Олександр Цекало і Лоліта Мілявська, Сергій Сивохо, Володимир Данилець і Володимир Моїсеєнко, Грін Грей, Олег Скрипка, Володимир Бистряков, Яша Левінзон (“Одеські джентльмени”)

Продукція телекомпанії ПРО-ТБ (1996-1999 рр.)

Думка автора «Шоу довгоносіків» про свою роботу:

Творцям «Шоу довгоносіків» нічого не було потрібно, «крім золотого пам’ятника з протягнутою за грошима рукою та великої дороги і піти уперед ногами в безсмертя». Протягом усіх років, які програма виходила, я писав її в гармонії з самим собою і отримував від цього величезне задоволення. А ось у глядачів ставлення було різноманітне…

Гумор – це той випадок, коли на милування нема силування. Орієнтація в гуморі агітацією не змінюється. Точно так само, як і в сексі. Якщо довго пояснювати комусь – це смішно тому-то і тому-то, смішніше не стане! Будь-яка людина буде на тебе дивитись, як на ідіота. Тому, що у нього шкала гумору знаходиться праворуч від твоєї або ліворуч від твоєї. І це зовсім не “одне іншого гірше”, вони просто різні. А ось бути настільки точним, щоб зрозуміли всі – це вкрай важко. Тому доводиться якось ховатися за об’єктивними причинами. Наприклад, нарікати на свою елітарність, як було зроблено вище …Театр абсурду – це позачасовий жанр. Можу сказати під великим секретом, що у «Шоу довгоносіків» дуже масової аудиторії, власне, ніколи не було, тому що гумор цей дійсно специфічний. Але воно справило в тому, досить спокійному, телевізійному болоті такий потужний сплеск, що знали про нього всі. Перший критерій популярності – миттєво почали іміджеві маски, в яких був Андрієнко і всі, хто там працював, смикати в рекламні буклети, на рекламні плакати, в рекламні кампанії. На всіх стовпах їхні носаті обличчя висіли. Це показник потужний і досить об’єктивний. Знали, дійсно, всі. При цьому нейтрально ніхто не ставився. Цю програму або дуже любили, або дуже ненавиділи, що особливо приємно.

А що стосується часу її появи… Це була середина дев’яностих, досить абсурдистський, хаотичний світ. Людей занурили в абсолютно нове життя, не пояснивши його законів. І називається це словом «бардак», іншого слова не підбереш. Ось і програма в такому ж ключі була зроблена. Ми просто засунули цей бардак всередину телевізора, тоді це досить цікаво зрезонувало і зараз виглядало б не гірше. Театр абсурду для нас завжди актуальний. Починаючи з «совка» і донині змінюється зміст, але залишається абсурд як стиль нашого життя. Безумовно, зараз у нас театр абсурду дещо іншого змісту, ніж за часів «Шоу довгоносиків». Змінилася ситуація, декорація і завдання акторів … Нинішній абсурд називається «сталий хаос».

Кожне шоу складалось з наради, де режисер роздає всім по морді і оголошує зміст життя на сьогодні, а також закулісних буднів у поєднанні з трьома-чотирма «програмами»/«серіалами».

При пожежі дзвоніть 01 – «пізнавальна програма для молоді», знущання над вартовими боротьби з вогнем, де троє пожежників пригнічують ненаситного курця.

Нові пригоди Шерлока Холмса. Пригоди Шерлока Холмса «і його другу» (так чомусь говорить «ведучий») Доктора Ватсона – єдиний в своєму роді стьоб над однойменним совковим серіалом, з масою псевдоанглійського гумору, грою слів з характерними «елементарно, Ватсон» і «вівсянка, сер ». (Сцена з Холмсом, що стоїть з увіткненим в спину ножем від Моріарті і каже: «спинним мозком відчуваю, розгадка десь поруч!»).

Жіліще чудових людей – псевдоісторична «пізнавальна» рубрика. Самі чудові люди не говорять (але є закадровий голос і дратівливий сміх), зате багато діють. Рубрика переповнена мордобоєм і абсурдним гумором («Винахід коня Пржевальського»).

Моя нова програма – проект «ведучого» шоу за сумісництвом, неймовірно коротка передачка, що вражає образом Івана Шпекуляка з міста Жмеринка/Біла Церква з його характерними «кривляннями і стрибками».

News з Шендоровичем – випуски «новин» (ведучий – Шльома Шендорович, прізвище якого вимовляють як «Шандорович». Стьоб над «Итого» Віктора Шендеровича.

 

 

Читайте також