Незабаром в ефірі телеканалу «Інтер» стартує показ 24-серійного іронічного детективу «Провінціал».
Одну з ключових ролей в картині виконав відомий актор і телеведучий Оскар Кучера.
У новому гостросюжетному серіалі іменитий артист з’явиться в образі капітана Єлістратова. Досить неоднозначного персонажа, готового заради просування по службі піти на поступки перед сумлінням, і за вказівкою високопоставлених чинів зробити усе можливе для усунення свого основного конкурента в особі головного героя – колишнього провінційного дільничного Миколи Семашка.
Нашим журналістам вдалось зустрітися з артистом під час зйомок серіалу і поговорити з ним про професію і роль в новому проекті.
Детальніше – далі в матеріалі.
– Оскар, чим для Вас на сьогодні є акторська професія: суто роботою, можливістю і далі реалізовуватися в творчій сфері або ж це вже спосіб життя?
– Знаєте, мені здається, що коли людина починає займатися цією професією, вона може це робити тільки в одному випадку: якщо вона не може нею не займатися. Оскільки усе інше тоді не має сенсу. Тому у мене немає відповіді на ваше питання. Акторська професія – це моє життя. Мабуть, це єдине, що я можу сказати.
– Чому ж? Це якраз дуже хороша відповідь.
– Це єдина можлива відповідь. Іншої я не уявляю (Посміхається, – Ред.).
– Ви сказали про те, що акторською професією варто займатися лише тим, хто без неї не може. Чому Ви так вважаєте?
– Тому що ця професія, з одного боку, дуже вдячна, а з другого – абсолютно ні. Вона включає в себе безліч перепон, нюансів і труднощів, які не зустрінеш більше в жодній професійній сфері. І до того ж вона дуже залежна. Причому від мільйона факторів: починаючи від думки продюсерів/режисерів, партнерів і закінчуючи здоров’ям і навіть настроєм. Ти можеш приїхати на майданчик і чотири години чекати, доки закінчиться дощ, наприклад. Або ще з якоїсь причини перебувати ці чотири, а, можливо, й десять годин в очікуванні. Тобто ти весь час від чогось або від когось залежиш.
Плюс, ви тільки уявіть, скільки людей випускається з театральних інститутів, тоді як затребуваними артистами стають одиниці. І, мені здається, популярність – це якраз свого роду лакмусовий папір, який показує, що ти робиш щось правильно у своїй професії.
Якщо муляр, наприклад, добре кладе камінь, то вінець його витворів – це будинок. У нашому випадку – це ролі і те, як їх оцінює глядач. Він або любить тебе, або ні. Якщо любить, то, відповідно – впізнає, і зрештою ти стаєш популярним. І це можна назвати певним призом, що вказує на те, що зроблена тобою робота щось значить.
Хоча, з іншого боку, як казав Володимир Познер (якщо не помиляюся) – можна і дупу по телевізору показувати, після чого її теж почнуть впізнавати. Але я, безумовно, маю на увазі професію у її класичному розумінні. Бо те, що роблять деякі мої колеги, незважаючи на їхню впізнаваність, професією назвати не можна.
Тому я й кажу: «Якщо можете не займатися акторською діяльністю, то й не треба цього робити. Навіщо вам це, якщо ви можете обійтися без неї?». Адже в цю професію взагалі йдуть божевільні. Я дійсно не вважаю нас, артистів, здоровими людьми. Пам’ятаю, навіть педагог в інституті нам казав, що знаходитись на сцені – це ненормально. Нормально для всіх – це якраз сидіти в глядацькому залі.
– Ви кажете про те, що позитивна оцінка глядача – це, свого роду, приз для актора. Не можу не запитати в такому разі: успішність – це великий привілей, що з’являється згодом у результаті виконаної роботи, чи все-таки ноша?
– Не буду лукавити – ніяка це не ноша. Принаймні, для мене. Можливо, я не настільки популярний як Філіп Кіркоров (Посміхається, – Ред.), але можна цілком комфортно почуватися, будучи впізнаваною людиною. Звичайно, мені не подобаються деякі речі – зокрема такі, як панібратство, що іноді проявляється з боку абсолютно незнайомих людей, але це зворотний бік популярності, якого ніхто не любить. І не обов’язково, прямуючи кудись, дивитися всім у вічі і говорити: «Дивіться, це я йду». Можливо, Філі, враховуючи його зріст, менше пощастило у цьому плані – його одразу видно, мені ж – нормально.
– Перш ніж почати активно зніматися в кіно і досягти успіху на акторському поприщі, після закінчення театрального інституту Вам деякий час довелося попрацювати ведучим на радіо, а потім – на телебаченні. Пам’ятаєте роль, яка, по суті, стала знаковою – після якої, прокинувшись, Ви зрозуміли, що нарешті реалізувалися в акторстві?
– Якщо чесно, я досі прокидаюся, міркуючи про те, що буде далі, і думаю: «От пощастило б з роллю». І взагалі не вважаю, що реалізувався у професії. У мене поки не було ролі, про яку я сказав би: «Так, ось це добре!».
А що стосується того, що я не відразу почав зніматися, так тоді не було особливо такої можливості, а гроші ж треба було заробляти. Тому була робота на радіо. Це зараз кіноіндустрія стала трохи ширшою та активніше розвивається, а в середині 90-х кіно фактично не існувало. Михалков хіба що знімав… Ну, от ми й бігали солдатиками в «Сибірському цирульнику» (Сміється, – Ред.)…
– Думаю, зараз Ви вже можете дозволити собі обирати, в якій картині зніматися, а в якій – ні. Назвіть кістяк складових, від якого Ви відштовхуєтеся, приймаючи рішення щодо участі у тому чи іншому проекті.
– Це команда, яка створює дане кіно і, звичайно ж, насамперед сама роль. Але буває і таке, що після прочитання матеріалу мені він здається нецікавим, проте режисер каже: «Повір, це буде круто». Переконує мене – я вірю, погоджуюсь, і іноді справді з цього щось виходить.
Цього року, скажімо, до затвердження на роль у серіалі «Провінціал», мені у трьох із п’яти проектів пощастило грати антагоністів. Тому, скажу чесно, я трохи сумнівався і радився зі своїм агентом, чи братися за роботу над ще однією подібною роллю.
Але мені вона сподобалася тим, що мій герой все ж дуже неоднозначний. Його не можна віднести ні до абсолютно поганих, ні до абсолютно хороших. Він, що називається, негативний не з власної волі. Таких персонажів завжди цікаво грати, оскільки їх мучать докори сумління.
– Чи є люди з професійного оточення, чия думка для Вас є авторитетною? Чи ви при оцінці своєї діяльності відштовхуєтеся винятково від внутрішнього розуміння та відчуття, що та чи інша робота була зроблена класно?
– Мені зовсім не властиво говорити про те, що я зробив щось класно. Буває – здається, що начебто все вийшло, але все одно при цьому хочеться зробити ще один дубль. Навіть під час зйомок серіалу «Провінціал» записував самопроби для іншого проекту, і Саша Пашков, який допомагав мені в цьому, після другого дубля каже: «Все чудово!». А я: «Ні, давай ще». У результаті ми записали дублів шість, але відправив я якраз той – другий (Сміється, – Ред.). Тому не можу сказати, що я на якомусь внутрішньому рівні завжди відчуваю, круто це було чи ні.
А авторитети, до яких я прислухаюся, звичайно ж, є. Серед них – авторитетні режисери, з якими іноді працюю, деякі партнери на майданчику… Хороший партнер, до речі, ніколи не буде тобі щось підказувати. Але, якщо ти в чомусь сумніваєшся і при цьому у тебе є мозок, і твій егоцентризм не розвинений до рівня Останкінської вежі, ти можеш звернутися до людини, яку поважаєш, як артиста, із запитанням: «Як краще: так чи так? », – і вона тобі обов’язково підкаже.
– Якщо вже зайшла про це мова, якими якостями має володіти режисер, щоб Ви могли впевнено сказати про нього: «Мій режисер»?
– Він повинен мати одну якість – знати про мою роль і про кіно, яке знімає, більше, ніж я. Все!
– Тобто актор, підходячи з питанням до режисера, має бути впевнений, що отримає на нього відповідь…
– Так, режисер повинен знати все про роль кожного актора, який перебуває на майданчику. У цьому полягає його праця – він повинен знати матеріал. Для сучасних режисерів, на жаль, це не завжди характерно. Але це окрема тема. Якщо ми вже говоримо про хорошого режисера, то це людина, яка знає матеріал, а також має чітке уявлення про те, як вона хоче бачити картину, над якою працює. І, відповідно, якщо я починаю робити на майданчику щось, що не вписується в канву його бачення, він повинен направити мене в потрібне русло, дати підказку, щось порадити. А не просто обмежитися словами: «Стань сюди, подивися туди, а цю фразу вимов голосніше».
– Чи можете ви під час роботи над проектом озвучити режисеру своє бачення ролі, тієї чи іншої сцени?
– Так, звичайно.
– Тобто цілком можливі суперечки?
– Це навіть не суперечки… Я загалом практично завжди пропоную свої варіанти. Хоча, буває і таке, що приходиш на майданчик і розумієш, що режисер настільки добре знає, що і як робити, що навіть пропонувати нічого не треба. Він завжди на крок попереду тебе в цьому плані. Тобто все залежить від ситуації. Ти бачиш, коли є можливість це зробити, а коли – ні.
Якщо говорити про проект «Провінціал», то я міг прийти та озвучити свої пропозиції, і ми сиділи обговорювали це потім із Сергієм Щербиним (Режисер-постановник серіалу «Провінціал», – Ред.). Знімалося дуже багато матеріалу за день і у Сергія звісно періодично могло «милитися» око, і я розумів, що можу щось запропонувати зі свого боку.
– Як спрацювались із колегами з акторського цеху проекту «Провінціал»?
– Чудово! У нас склалася прекрасна команда. В плані колективу це були чотири місяці суцільного задоволення.
– Які якості мають бути притаманні партнеру, щоби Вам з ним комфортно працювалося?
– Людина має бути професіоналом. Це дуже важливо. Артист може бути молодим, юним, недосвідченим, але при цьому бути професіоналом. А може зніматися двадцять років, але так і не стати ним. І других, на жаль, більше.
– Чому так відбувається, на Вашу думку?
– Тому що ці люди могли б не займатися цією професією. Це те, з чого я почав нашу розмову, власне кажучи.
***
Нагадаємо, повним циклом виробництва серіалу «Провінціал» займалася «Кінокомпанія «Київтелефільм». Зйомки картини проходили весною-літом поточного року в Києві та Київській області.
Детальніше про акторський ансамбль та знімальний процес також можна прочитати в матеріалах:
«Перестрілки, гонитви і бійки: «Київтелефільм» продовжує зйомки серіалу «Провінціал»
«Провінціал»: Про масштаби декорацій, сценарії та акторський ансамбль»
«Зйомки серіалу «Провінціал»: Про роботу творчої групи»
Юлія Юрченко : Мені цікаво все, що стосується моєї професії
Олексій Морозов про роль в серіалі «Провінціал»: Такого персонажа я грав уперше
___________________
«Провінціал»
***
24 серії
Кримінальна мелодрама
2021г.
***
Автор сценарію: Георгій Конн
Режисер-постановник: Сергій Щербин
Оператор-постановник: Антон Вербин
Художник-постановник: Олександр Уколов
Художник з костюмів: Тетяна Зубарєва
Художник з гриму: Ірина Бойцова
Директор знімальної групи: Артем Суліга
Виконавчий продюсер: Павло Карван
Генеральний продюсер: Валентин Опалєв
