Команда постпродакшну «Кінокомпанії «Київтелефільм» продовжує роботу над 16-серійною гостросюжетною мелодрамою «Подолання». Зйомки картини проходили восени 2021 року в Києві та його околицях. Режисером-постановником виступив Юрій Осипов. А головну жіночу роль у ній виконала акторка театру та кіно Олена Коломіна.
Нашим журналістам вдалося зустрітися з нею під час зйомок серіалу та поговорити про роботу у новому проекті.
Усі подробиці – далі у матеріалі.
– Олено, як довго проходили проби на роль у цьому серіалі, і чи одразу Вам було запропоновано зіграти головну героїню?
– Ви знаєте, це один із небагатьох проектів, куди мене затвердили без проб. Ми з Юрієм Миколайовичем Осиповим, режисером цього серіалу, вже співпрацювали раніше. Зокрема, працюючи над картиною «Щаслива всупереч» (робоча назва «Незважаючи ні на що»). І так склалося, що отримавши знову пропозицію зайняти режисерське крісло та прочитавши сценарій, він побачив мене в ролі головної героїні, про що й повідомив пізніше. Мене, у свою чергу, також дуже зацікавив цей матеріал, тому ми заздалегідь домовилися про подальшу співпрацю. Зйомки картини починалися восени, але затверджена я на цю роль була ще десь у квітні-травні минулого року.
– Ви трохи змінилися – у цій картині глядачі побачать Вас довговолосою білявкою. Такі зміни у зовнішності пов’язані саме із цим проектом?
– Так, це було зроблено спеціально для нашого проекту. Причин цьому було відразу декілька. По-перше, Юрій Миколайович бачив мого персонажа саме у такому образі. І, по-друге, це було необхідно для того, щоб розділити за типажем мою героїню та її подругу. Я знала, що на цю роль пробується чудова артистка Соня Ардова, але, оскільки в реальному житті ми обидві блондинки і носимо каре, могли виникнути сумніви щодо допустимості такого тандему в кадрі. Тому в результаті було ухвалено рішення трохи змінити мені зачіску.
Я, до речі, в цьому образі встигла зайти ще в декілька проектів. І хочу сказати, що такі зміни у зовнішності – це справді дуже цікавий досвід. Що називається, від зовнішнього до внутрішнього, як казав Михайло Чехов. У цьому правда є щось, і це дуже допомагає в роботі.
– А на що Ви ще готові піти заради ролі?
– Ви знаєте, у мене немає якихось табу… Я одного разу проходила проби в проект, у разі затвердження в який, однією з умов було постригтися наголо. Він, зрештою, так і не запустився, але хочу сказати, що для роботи над роллю в якійсь хорошій цікавій картині, я б, напевно, зважилася на такий експеримент.
Я взагалі вважаю, що у нас, акторів, найкраща професія. Ми можемо стільки спробувати, освоїти стільки нових навичок: починаючи з верхової їзди, поводження зі зброєю і закінчуючи вивченням тонкощів і особливостей зовсім інших професій. Звичайно, ми не занурюємося у все це так глибоко, як це роблять професіонали, але все ж… Плюс, у нас є можливість весь час знайомитися і спілкуватися з новими цікавими людьми, постійно розвиватися. Ми щасливі люди, справді…
– Іншими словами, професійне зростання супроводжує особистісне…
– Так, звичайно… До того ж, як кажуть, людина молода, поки вона вчиться. А в акторській професії ти постійно вчишся.
– Чим Вас зворушила історія Вашої героїні у цьому серіалі і чим була цікава робота над цією роллю?
– Сценарій, незважаючи на те, що він охоплює лише кілька місяців життя моєї героїні, дуже насичений подіями. За три-чотири місяці Рита (так звати мого персонажа) переживає безліч потрясінь, біль втрати, зраду, долаючи при цьому себе, обставини і намагаючись розібратися, де добро, а де зло. Вона дуже часто опиняється на піку своїх емоційних переживань, гостро реагує на події, змушена швидко приймати рішення тощо. І це було дуже цікаво грати.
– Якою глядачі побачать вашу героїню? Опишіть її трьома словами…
– У зв’язку з подіями, які вона має пережити, вона зазнає деякої трансформації. На початку картини глядачі побачать її бешкетною, веселою, а ближче до фіналу серіалу це вже буде дівчина, що подорослішала, зі сформованим сильним характером.
– Що є головною складовою комфортної роботи на знімальному майданчику?
– Це, безумовно, атмосфера. Я багато разів знімалася у проектах «Київтелефільму», але якось так збігалось, що завжди працювала з однією знімальною групою, яка за час співпраці стала для мене по-справжньому рідною. Цього ж разу я потрапила в інший колектив і, зізнаюся, напередодні зйомок трохи хвилювалася і думала про те, як мене приймуть, як працює команда тощо. Але, на щастя, всі побоювання були марними. Знімальна група виявилася просто неймовірною і у нас була дуже дружня атмосфера. Люди працюють уже багато років разом і за час співпраці навчилися розуміти одне одного буквально з півслова, з півпогляду і навіть «півпідняття» брови (Посміхається, – Ред.)…
Я навіть трохи розплакалася в перші знімальні дні під враженням рівня їхнього професіоналізму. У сценарії є сцена, коли моя героїня приходить до лікарні відвідати батька і, звичайно, приносить йому у пакеті продукти. І я переживала, що через шурхіт пакета може бути брак по звуку, може знадобитися переозвучення і т.д. Але тут до мене підходить наш реквізитор, і дає мені пакет з фруктами, що зовсім не шурхотить… Тобто люди заздалегідь уже про це потурбувалися… У такі моменти розумієш, що саме з таких дрібниць і складається вся робота, що всі «болтики» та «шестерні» на своїх місцях.
– В одному зі своїх інтерв’ю Ви говорили про те, що історичні ролі – це подарунок для актора, а Ви самі мрієте зіграти принцесу Діану. Чим так приваблюють історичні проекти артистів і чим цікавий саме цей образ?
– Приваблює, безумовно, можливість поринути в цю нову незвідану атмосферу і приміряти на себе образи, абсолютно не характерні нашій епосі. Артисти — це ж хто? Це діти, що недограли в дитинстві (Сміється, – Ред.). Коли ти одягаєш на себе ці костюми, ти навіть відчувати починаєш себе якось інакше, у тебе інша постава і часом, мені здається, навіть голос змінюється. Тому подібні проекти – це дійсно завжди подарунок.
Що ж до принцеси Діани, то вона мені насамперед цікава як особистість. Незважаючи на всю драматичність, вона має дуже цікаву історію життя. До того ж, досі оповиту таємницею. Хтось її любить, хтось навпаки ганить. І ось якраз це завжди цікаво – коли людина містить у собі якісь абсолютно суперечливі якості. Мені було б дуже цікаво попрацювати над цим образом.
– Деякі Ваші колеги відзначають, що, граючи ту чи іншу роль, неможливо відійти від себе і персонаж у процесі роботи все одно наділяється якимись особистими якостями артиста. Що ви думаєте з цього приводу?
– Я абсолютно переконана, що це так, оскільки, граючи ту чи іншу роль, ми все одно відтворюємо всі свої емоції та переживання зсередини. Якщо чесно, на початку свого професійного шляху, коли мені потрібно було швидко налаштуватися та зануритися, як акторці, в якусь яскраву гостру ситуацію, я навіть згадувала якісь події зі свого життя чи намагалася нафантазувати щось щодо своїх особистих обставин. Зараз у мене вже виходить не зловживати цим, і я все ж таки намагаюся працювати над матеріалом, не накладаючи його безпосередньо на реальне життя, а пропускаючи його через призму співпереживання своїй героїні.
У той же час я впевнена, що кожній людині притаманні як позитивні, так і негативні якості. Просто у всіх вони виявляються по-різному. І тому, коли тобі, наприклад, доводиться грати мерзотника, то ти все одно черпаєш ці емоції зсередини себе. Навіть якщо ти не чинив у житті саме так, як твій персонаж, у тебе все одно були якісь вчинки, за які тобі соромно. І, відштовхуючись від цього, нафантазувавши чогось ще, ти можеш наділити свого героя необхідною емоцією.
– Ви дуже активно спілкуєтеся з аудиторією у соціальних мережах. Для Вас важливий зворотний зв’язок глядачів?
– Кожному артисту гріють душу оплески в театрі або відгук аудиторії після переглянутої картини. І мені, звичайно ж, теж приємно, коли люди пишуть якісь слова підтримки тощо.
Але, водночас, мене трохи засмучує, що через якусь вседозволеність, яка є в соцмережах, деякі також дозволяють собі часом абсолютно необґрунтовані хамські висловлювання. Навіть якщо ти замість своїх фото публікуєш там умовних котиків. Зізнатися, я навіть раніше якось гостріше на це реагувала, зараз же – ні. До того ж є чудова кнопочка «заблокувати»… (Посміхається, – Ред.).
– Хто для Вас є головним критиком? До чиєї думки прислухаєтеся в роботі?
– Це, мабуть, мої педагоги з ГІТІСу – два майстри курсу: Михайло Іванович Філіппов та Михайло Захарович Левітін. Для мене їхня думка завжди авторитетна.
Якщо ж говорити загалом про критику, то я скажу так: мене з дитинства вчили, що критикуючи когось, завжди треба щось пропонувати. Якщо ти бачиш якусь неточність – допоможи, підкажи, як буде краще… Я завжди відкрита до такого діалогу.
***
Нагадаємо, виробництвом серіалу «Кінокомпанія «Київтелефільм» займається на замовлення телеканалу «СТБ». Прем’єра картини запланована на лютий цього року.
Детальніше про сценарій та акторський ансамбль картини читайте у матеріалі:
«Київтелефільм» розпочав зйомки серіалу «Подолання»
___________________________
«Подолання»
***
16 серій
Мелодрама
2021 р.
***
Автор сценарію: Ніна Абрикосова
Режисер-постановник: Юрій Осипов
Оператор-постановник: Андрій Шкір
Художник-постановник: Віталій Шаматієнко
Художник по костюмах: Анна Крупницька
Художник по гриму: Олена Дубина
Лінійний продюсер: Артем Суліга
Виконавчий продюсер: Павло Карван
Продюсери телеканалу «СТБ»: Людмила Семчук, Катерина Шевелюк
Генеральний продюсер: Валентин Опалєв
