Новини

Кирило Дицевич: Я шалено люблю свою роботу

27 Травня 2021
{{ item.title }}

В серпні 2021 року на телеканалі «Україна» відбудеться прем’єра захопливої 4-серійної мелодрами «Із почуття обовязку». Повним циклом виробництва картини займається «Кінокомпанія «Київтелефільм». Режисером-постановником серіалу виступив Олександр Ітигілов. А одну з головних чоловічих ролей в ньому виконав талановитий актор Кирило Дицевич.

За сюжетом його персонаж Валера закоханий в головну героїню Люду, в образі якої постане відома актриса Марина Митрофанова.

У пари складаються теплі романтичні стосунки і незабаром вони збираються одружитися. Проте хід їх розміреного і, здавалося б, безхмарного життя, порушує трагедія, що сталась у сім’ї дівчини. У головної героїні помирає батько, бабуся опиняється на лікарняному ліжку, а банк погрожує залишити її без даху над головою через прострочені платежі по іпотеці. Люда опиняється на роздоріжжі і шукає підтримки з боку хлопця, але Валера виявляється не готовим звалити на свої плечі тягар проблем коханої. А в подальшому і взагалі намагається перетворити її життя на жах.

Нашим журналістам вдалось зустрітися з актором під час зйомок серіалу і поговорити з ним про роботу в новому проєкті, акторську діяльність і подальші професійні устремління.

Всі подробиці — далі в матеріалі.

– Кирило, розкажіть, як проходило Ваше затвердження на роль в серіалі ««Із почуття обовязку» і що для Вас стало вирішальним в прийнятті рішення щодо участі в проєкті?

– Для мене вирішальними були два фактори: доволі цікавий персонаж, якого мені запропонували зіграти і режисер-постановник картини. До зйомок в цьому серіалі мені вже доводилось співпрацювати з Сан Саничем Ітигіловим, тому я знав його підхід до роботи. Він чудова людина і справжній професіонал. В перший день зйомок мені навіть не хотілось, щоб закінчувалась зміна. Хоча, якщо чесно, на старті в мене зазвичай присутнє деяке хвилювання.

– За сценарієм у Вашого персонажа у певний момент відбувається внутрішній злам. На Ваш погляд, він — жертва обставин чи все ж від початку таїть в собі щось недобре і, по суті, є перевертнем?

– Валера хоче всього й одразу, але так не буває. На мій погляд, для того, щоб у тебе щось було або вийшло у житті, не потрібно просто сидіти і чекати цього або вибудовувати незрозумілі схеми і грати долями людей. Потрібно працювати і бути чесним. Принаймні, з самим собою. Мій персонаж цього не розуміє. Він справжній негідник. З огляду на  сценарій, його, звісно, можна намагатись всіляко виправдовувати, але взагалі, на мій погляд, в житті таким людям немає виправдань. І мені би дуже хотілось, щоб подивившись серіал, глядачі взяли поведінку мого героя за взірець того, як не варто вчиняти.

– Я так розумію, Ви намагаєтесь його виправдовувати з точки зору акторської професії…

– Так-так…

До речі, як казав мій майстер, роль негідника може зіграти лише хороша людина. Я сподіваюсь, він не помилявся (Сміється, – Ред.).

– А Вам цікавіше грати антагоністів чи протагоністів?

– Мені цікаво грати будь-яких персонажів. Незалежно від того, позитивні вони чи негативні. Чесно. Мені подобається сам процес. Я шалено люблю свою роботу.

До того ж, яку б роль ти не виконував, ти завжди знаходиш щось нове, що можеш привнести в характер свого героя. Я дорослішаю, набираюсь нового життєвого досвіду, стежу за тим, що відбувається навколо, і, ґрунтуючись на цьому, з кожним роком намагаюся збагачувати палітру настроїв і характерів персонажів. Сподіваюсь, у мене це виходить.

– А самі в них чомусь вчитесь, переймаєте щось?

– Так. Ми під час зйомок серіалу навіть обговорювали цю тему нашою акторською командою. І я казав, що, як не крути, навіть якщо ти внутрішньо не  «підключаєшся», слова твого персонажа все одно проходять крізь тебе і завжди залишають якийсь слід.

Я дійсно на час періоду зйомок міняюсь. Начебто все добре, я приїжджаю додому після зміни, розумію, що це роль, однак всередині відбувається певний процес усвідомлення чогось нового. І в даній ситуації головне — направити це все у правильне русло. Щоб це йшло не на шкоду (коли, наприклад, артисти настільки занурюються в якийсь один образ, що в подальшому вже не можуть з нього вийти), а оберталось на користь для тебе. Зокрема, ти більше пізнавав себе.

– Спостерігаючи за процесом зйомок картини, я помітила, що йдучи на майданчик і до входу в кадр, Ви можете, наприклад, наспівувати якусь пісню, мимохідь проглядати текст і т.д. Як у вас в цілому проходить підготовка до зміни і де ось ця межа між Вами, як особистістю, і персонажем, якого Ви граєте? Ви «перемикаєтесь» уже в момент, коли звучить: «Камера. Мотор. Почали!» або ж це відбувається значно раніше?

– Знаючи ввечері, що у мене завтра вранці зйомки, я вже починаю готуватись: працюю з текстом, думаю над тим, що відбувається з моїм персонажем і т.д. Тобто, засинаючи, «програю» в себе в голові прийдешній день. Не те що б я думаю, як я зіграю… Ні, я ще точно цього не знаю. Але якісь внутрішні процеси поступово вже запускаються.

Дорогою на знімальний майданчик я знову читаю текст. Якщо ми їдемо разом з колегами, це взагалі чудово, оскільки є можливість порепетирувати. Потім відправляюсь на грим і паралельно вже остаточно налаштовуюсь… І цей процес, що відбувається всередині, продовжується протягом усього дня. Тобто я не можу сказати, що, припустимо, в обідню перерву я повністю абстрагований від ролі і тільки заходячи в кадр, приміряю на себе образ свого персонажа. Все одно весь цей час більшою чи меншою мірою ти подумки в роботі.

– Тобто занурення в роль — це тонкий внутрішній процес…

– Так. Буває, іноді до мене навіть колеги підходять під час перерви і питають, чи все у мене в порядку. А у мене все прекрасно. Просто в цей час я все одно якось вкладаю матеріал в голові. Це не значить, що я прямо сиджу і постійно думаю про це. Ні, це не так. Але якийсь внутрішній процес все одно відбувається. Щось ти уявляєш собі, щось додумуєш, проговорюєш слова свого героя, щоб вони стали «твоїми» і т.д.

Після зміни, уже навіть приїжджаючи додому, теж можу бути зануреним в думки про роботу. Думати про те, чи все правильно зробив…

– Виходить, робота не закінчується суто по завершенню знімального дня?

– Ні-ні. Робота не закінчується аж до прем’єри серіалу. Навіть коли на озвучування приїжджаєш, все одно завжди думаєш про те, що, можливо, варто підправити деякі моменти. І, коли поруч хороші люди – професіонали, які дійсно переживають за фінальний результат, коли ви разом робите все для того, щоб він був достойним, все виходить. Підкреслю — саме коли команда на це націлена. Тому що кіно — це колективна робота.

– Враховуючи таку залученість, чи можна сказати, що для Вас акторство — це спосіб життя? Чи це все ж робота?

– Я ще остаточно не визначив цього для себе. Можу лише точно сказати, що колись я зрозумів, що це саме те, що мені потрібно. Те, що мені подобається і те, чому я хочу присвятити своє життя.

Разом з тим, зараз я чітко розумію, що для успішності в цій професії потрібно бути сильним і терплячим. І ті, хто думають, що стрімко увірвуться в неї і встановлять свої правила, помиляються. Ця сфера поглинає всіх. Це робота, яка не дасть тобі стабільності чи якогось внутрішнього спокою. Але, якщо ти прагнеш розвиватися, докладаєш зусиль, постійно працюєш над собою і занурений у цей безперервний процес, тоді щось вийде.

– Погоджусь, акторство дійсно одна з найбільш нестабільних професій. І інколи це «б’є» не лише по фінансовій частині…

– Але і по психіці, так. Особливо, якщо мова йде про акторів-чоловіків. Ми ж насправді значно слабші, ніж здаємося. Я взагалі вважаю, що жінки — це основне, що в нас є. І добре, якщо поруч з тобою є розумна, розуміюча жінка, яка зможе вчасно сказати тобі, що ти сильний і в тебе все вийде…

Багато талановитих людей же йдуть в нікуди і не можуть іноді з цим впоратись. Тому що в нашій професії треба часом наступати самому собі на горло, щоб чогось досягти.

– Наскільки Ви вимогливі до себе в роботі?

– Недостатньо. Думаю, треба бути ще більш вимогливим.

Але, звичайно, мені постійно буде мало того, що я роблю. Не в тому плані, що мені щось не подобається. А в тому — що завжди хочеться йти все далі і далі, освоювати нові висоти, розвиватися і рости в професії.

– А чим для Вас є кожна нова роль?

– Це новий етап у житті. Адже коли тебе затверджують на роль в новому проєкті, ти розумієш, що незабаром, можливо, доведеться поїхати з дому на місяць чи більше і продовжувати працювати. І все це — теж частина твого життєвого шляху.

– У Вас є якісь вимоги, вподобання в роботі по відношенню до партнерів?

– До партнерів у мене ніколи не було ніяких претензій і буду намагатися дотримуватись цієї лінії і в майбутньому. Оскільки, на мій погляд, я не маю права говорити щось комусь про те, як і що робити, що грати.

В кадрі завжди стараюсь іти від партнера і паралельно, звісно ж, впроваджувати щось своє, працюю виходячи з наявного матеріалу, вибудовую свого персонажа, засновуючись на сценарії. Але ніколи не втручаюсь у діяльність колег.

– Якими якостями, по-Вашому, має володіти умовний ідеальний режисер-постановник? Опишіть його збірний образ.

– Якщо говорити суто про якості, то це стриманість, чуйність, вміння розуміти і правильно сприймати людей, не ображатися ні на що під час процесу зйомок.

А взагалі режисерам доводиться досить непросто. Я от сам, буває, розсерджусь, сварю їх зопалу, але потім зупиняюсь і розумію — у них же стільки задач. Окрім вирішення якихось технічних, творчих завдань, їм необхідно організувати творчий процес в цілому, впоратися з артистами, кожен з яких — особистість із своїм характером, своїми поглядами і вподобаннями. Тому режисери — найголовніші люди на майданчику.

– Чи було присутнє взаєморозуміння між акторами та режисером на знімальному майданчику серіалу «Із почуття обовязку»?

– У нас панувало стовідсоткове взаєморозуміння, що буває доволі рідко. Як правило, все одно під час зйомок трапляються якісь шорсткості. А тут — все супер. І я кажу це в жодному разі не для красного слівця. Ні. Завжди є якісь нюанси, але на цьому проєкті пазл склався якось так вдало, що після зміни я їхав настільки наповненим творчою енергією та силами, що іноді не міг заснути. І це почуття, які неможливо передати.

– Мені здається, такі моменти ще більше спонукають до роботи.

– Авжеж.

– А як Вам в цілому організація процесу зйомок? Наскільки я знаю, Ви не вперше працювали з командою «Київтелефільму».

– Так, ми вже працювали разом. Все добре. І, що я для себе окремо відзначив — це шанобливе ставлення всієї команди один до одного. У нас не було якогось панібратства на майданчику. Незважаючи на те, що після зйомок ми могли і перекусити разом, у робочий час все ж була певна субординація, кожен займався своєю справою.

– Що для Вас взагалі важливо в роботі на знімальному майданчику?

– Колектив. Це найважливіше. Я з кожним роком все більше і більше в цьому впевнююсь. І важливо ще, щоб ні в кого не було ніякої заздрості, злості по відношенню один до одного. Щоб всі, в тому числі, правильно ставились до себе. З себе треба починати.

– Я так розумію, окрім знімальної групи Ви маєте на увазі і колег по акторському цеху?

– Так, звичайно.

 – В цьому проєкті серед Ваших партнерів по майданчику Марина Митрофанова, Ксенія Лукянчикова, Анна Ардова, Софья Ардова. Як спрацювались із ними?

 – Ви знаєте, перша зміна на цьому проєкті пролетіла просто кулею. І по її завершенню ми почали говорити один одному, наскільки все ж крута в нас зібралась команда. І це було абсолютно щиро, а не тому, що нам доведеться ще разом працювати. Фальш — вона ж завжди відчувається… Тому, чесно, я був дуже радий тому, що так склалось. Мені ось прямо хочеться поділитись цим. На акторському шляху трапляються різні партнерки, але актриси, з якими ми граємо в цьому серіалі, просто неймовірні.

– Як Ви вважаєте, яка ідея закладена в сюжет картини ««Із почуття обовязку»?

– На мій погляд, головна думка полягає у тому, що ніякі матеріальні блага ніколи не замінять нам і не подарують щасливого життя. Гроші — це не центр Всесвіту, а щастя починається з правильного хорошого ставлення до себе і оточуючих. Треба жити, дякувати Богу і радіти тому, що ми на даний момент на цій землі, що ми здорові. Все інше — справа наживна.

– Що для Вас є показником успішності проєкту?

– Нелегке питання і я боюсь помилитись чи сказати неправду, відповідаючи на нього. Оскільки і світ міняється дуже швидко, і я намагаюсь рости і розвиватися в професійному плані. І відповідно може так статися, що за тиждень моя думка з цього приводу зміниться.

Але, напевно, думаючи про успішність проєкту, головне — не гнатися суто за модними віяннями часу, а намагатись все ж залишити свій слід у вічності. Візьмемо, наприклад, радянське кіно. Його ж неможливо не дивитись. Воно викликає якісь особливі почуття. Хоча з тих пір, як його зняли, пройшло багато років.

Тому наше (артистів, режисерів, кінокомпанії) завдання, напевно, полягає у тому, щоб створювати такий кінопродукт, який змусить людей щось відчути, щось згадати, переосмислити. А, можливо, навіть про щось пошкодувати. Це дуже важливо. Якщо глядач дає зворотню реакцію, незалежно від того, яка вона, це вже добре. Значить, робота виконана не дарма.

***

Нагадаємо, виробництвом 4-серійної мелодрами «З почуття обов’язку»  «Кінокомпанія «Київтелефільм» займається за замовленням телеканалу «Україна». Зйомки серіалу проходили в Києві та Київській області. Зараз картина знаходиться на етапі постпродакшна.

Детальніше про проєкт також можна прочитати в інтерв’ю з виконавицями ключових ролей в серіалі — відомими актрисами Мариною Митрофановою и Анною Ардовою.

________________________

 «З почуття обов’язку»

 ***

4 серії

Мелодрама

2021 р.

***

Автор сценарію: Ніна Абрикосова

Режисер-постановник: Олександр Ітигілов

Оператор-постановник: Андрій Шкір

Художник-постановник: Віталій Шаматієнко

Художник по костюмах: Анна Крупницька

Художник по гриму: Олена Дубина

Виконавчі продюсери: Павло Карван, Світлана Карван

Лінійний продюсер: Артем Суліга

Генеральний продюсер: Валентин Опалєв

Продюсери ТРК «Україна»: Вікторія Корогод, Ірина Черняк

Читайте також