Незабаром на телеканалі «Україна» відбудеться прем’єра гостросюжетної 16-серійної мелодрами «Я заберу твою сім’ю».
Над створенням картини протягом осені поточного року працювала знімальна група «Кінокомпанії «Київтелефільм» під керівництвом режисера-постановника Сергія Щербина.
Оператором-постановником виступив Антон Вербин.
А одну із ключових ролей у ній виконала відома актриса театру та кіно Євгенія Осіпова.
У серіалі «Я заберу твою сім’ю» вона з’явиться в образі сестри головної героїні, Рити. З дитинства розпещена надмірною опікою матері, дівчина виявляється зовсім непристосованою до життя, раз у раз вплутується в неприємності, а потім і зовсім потрапляє до в’язниці. Роки, проведені за ґратами, не йдуть їй на користь. Повернувшись на волю, вона береться за старе, позначивши цього разу своєю головною «мішенню» рідну сестру Олену. У своїх намірах «отруїти» їй життя вона заходить настільки далеко, що доводить головну героїню до спроби самогубства. Однак і це її не зупиняє…
Нашим журналістам вдалося зустрітися з актрисою під час зйомок серіалу та поговорити з нею про роботу над новим проектом.
Подробиці – далі у матеріалі.
– Євгеніє, які у Вас залишилися враження від роботи над проектом «Я заберу твою сім’ю»?
– Ви знаєте, я зазвичай порівнюю проекти з авіарейсом, під час якого випадкові пасажири опиняються на борту літака і поступово (проводячи в цей період більше часу разом, ніж зі своїми рідними та близькими) дедалі краще пізнають один одного і стають однією командою. Завершення ж зйомок – це, свого роду, приземлення цього авіалайнера, після якого хтось із цих пасажирів вирушить на пересадку, хтось – займатиметься своїми справами, і можливо вони більше ніколи і не зустрінуться. А якщо їхня зустріч і відбудеться, то це буде вже зовсім інша історія. Тому, коли закінчується проект, особливо тривалий, завжди присутній якийсь світлий смуток.
З компанією «Київтелефільм» я працювала не вперше і за весь час нашої співпраці у мене вже з’явилися тут близькі люди, друзі. Цього разу була якась особлива атмосфера, яка завжди залежить від режисера – капітана цього корабля.
Незважаючи на те, що ми могли знімати дуже важкі сцени, ми неймовірно багато сміялися в процесі зйомок і просто чудово проводили час. І, на мою думку, подібна атмосфера – це головне на майданчику. Тільки так можна працювати на одну спільну справу, не перетягуючи ковдру на себе і не «вампірячи» людей. Це був дуже крутий, веселий проект. Щодо моєї героїні – то тим більше… (Сміється, – Ред.).
– Розкажіть трохи про свою роль у цьому проекті. Чим цікавий Ваш персонаж?
– Не хочу розкривати всіх карт щодо сюжету. Скажу лише, що назва фільму «Я заберу твою сім’ю» – це пряма мова моєї героїні.
Що ж до роботи над цим персонажем, то це був дуже захопливий процес. Так склалося, що за час своєї акторської діяльності мені пощастило зіграти дуже багато різнопланових ролей: і позитивні, і негативні, і містичні, і драматичні, і комічні… Тобто мені вдалося якось довести, що я є деяким універсальним солдатом у професії. Але такої важкої (в моральному сенсі) ролі, як у цій картині – коли дуже складно виправдати свого персонажа – я, мабуть, раніше не грала. Тому й працювати над нею було ще цікавіше.
Було цікаво шукати у собі якісь нові грані, підглядати чужі поведінкові особливості тощо. Скажу чесно, у мені мало чого є від цієї героїні – я її не присвоїла, але працювати над цим персонажем однозначно було здорово. Мені здається, вона вийшла дуже яскравою.
Якщо ж говорити про якісь філософські аспекти, то такі персонажі (а вона навіть дещо гіпертрофована) показують глядачеві, як не треба чинити в цьому житті. Почасти це теж свого роду місія акторів, а, можливо, і мистецтва в цілому – вказувати людям на подібні речі. Тому такі ролі мають бути.
– Які уроки, на Вашу думку, може винести глядач із цієї історії?
– Насправді це дуже впізнавана соціальна історія. Нехай і трохи прикрашена. У ній є дуже багато світлого, хорошого і красивого, але водночас практично всі герої – заручники якоїсь невлаштованості. І, на мій погляд, подібні картини націлені на те, щоб показати, що, незважаючи ні на що, все-таки треба завжди прямувати до світла. І кожен із нас, незалежно від обставин, повинен залишатися людиною з великої літери «Л», зберігаючи у собі важливі моральні принципи, цінності та якості, у тому числі прописані в духовних книгах.
– Ви порівняли роботу над проектом з авіарейсом. А з погляду професійної діяльності, чим є для Вас кожен новий проект?
– Насамперед, підтвердженням здійснення моєї мрії (Усміхається, – Ред.). Кожен новий проект викликає у мене ці почуття.
Я взагалі вважаю, що діяльність, якою ми займаємось, – це розкіш. І ми, актори, причетні до створення кіно, насправді щасливчики, які витягли свій виграшний лотерейний квиток. Адже багато випускників театральних ВНЗ зрештою так і не отримують такої можливості.
– Пройшовши такий професійний шлях і маючи вже чималий досвід за плечима, про яку ще роль Ви могли б сказати: «От цього я точно ніколи не робила»?
– Я думаю, насправді не потрібно ставити собі якихось рамок. Тому що фантазія авторів часом куди більша за твою власну… І іноді, отримуючи сценарій, здається, що тобі все це знайоме і героїня абсолютно зрозуміла, але потім, розбираючи матеріал, раптом усвідомлюєш, що вона насправді зовсім інша…
Та й взагалі є ще чимало образів, яких я поки що не втілювала, і над якими було б цікаво попрацювати. Є пригодницькі фільми, є картини про супергероїв, є чоловічі ролі та сюжети про одностатеві стосунки – зокрема, про внутрішню боротьбу людини, про її протистояння суспільству тощо. Це все існує на сьогоднішній день, на ці теми пишуться сценарії і на це не варто закривати очі. Також у моїй фільмографії ще немає картин воєнної тематики. Тому варіантів насправді може бути багато.
– У якому ієрархічному порядку Ви розташували б такі важливі одиниці кіновиробничого процесу, як сценарій, акторський ансамбль, режисер? І чому?
– Капітан корабля – безумовно, режисер, і кожен причетний до створення картини все ж таки має спробувати побачити її його очима. Навіть автору сценарію, який довірив режисеру-постановнику свій текст, необхідно розуміти, що задум, намальований його уявою, буде дещо трансформований. Тому до цієї людини має бути повна довіра.
Втім, її наявність важлива і всередині всього колективу. На всіх рівнях. Я, скажімо, ніколи не втручаюся в роботу інших цехів: ні гримерів, ні костюмерів тощо. Тому що мені здається, якщо людина – професіонал, то вона чудово зробить свою роботу і, можливо, навіть краще, ніж я собі уявляю. А якщо – ні, то я її й не навчу нічому, бо це не мій профіль.
Акторський ансамбль фільму, звичайно, теж дуже важливий. Але не варто забувати, що це, знову ж таки, вибір режисера та кінокомпанії. Тому ставити його на першу позицію також не зовсім правильно. Але, загалом, я хотіла б сказати, що на знімальному майданчику важлива робота кожної людини. Створення картини – це робота великої команди, основна частина якої знаходиться за кадром, але при цьому приїжджає на зміну раніше за всіх і їде пізніше.
***
Нагадаємо, зйомки 16-серійної мелодрами «Я заберу твою сім’ю» проходили цієї осені у Києві та Київській області. Повним циклом виробництва картини «Кінокомпанія «Київтелефільм» займається на замовлення телеканалу «Україна». Її прем’єра запланована на першу половину грудня цього року.
Детальніше про знімальний процес та акторський ансамбль серіалу можна також прочитати в матеріалах:
Сергій Щербин про проект «Я заберу твою сім’ю»: Перед нами стоїть складне, але цікаве завдання
Олександр Нікітін: Чим складніша і незрозуміліша роль, тим вона цікавіша
__________________________
«Я заберу твою сім’ю»
***
16 серій
Мелодрама
2021 р.
***
Автор сценарію: Яна Романенко
Режисер-постановник: Сергій Щербин
Оператор-постановник: Антон Вербин
Художник-постановник: Олександр Уколов
Художник з костюмів: Тетяна Зубарєва
Художник з гриму: Ірина Бойцова
Директор знімальної групи: Артем Суліга
Виконавчий продюсер: Павло Карван
Продюсери ТРК «Україна»: Ірина Черняк, Вікторія Корогод
Генеральний продюсер: Валентин Опалєв
