Новини

Дмитро Пчела: Кожен новий проєкт — це зустріч з професією

13 Червня 2021
{{ item.title }}

Команда постпродакшну «Кінокомпанії «Київтелефільм» продовжує працювати над 4-серійним серіалом «Дім, де серце». Створення мелодрами, режисером-постановником якої виступив Сергій Щербин, здійснюється на замовлення телеканалу «Україна». Прем’єра запланована на осінь поточного року.

Творці картини впевнені — історія за авторством Яни Романенко не залишить глядачів байдужими. Її екранізація вразить не лише цікавим сюжетом, а й яскравим акторським складом.

Одну з ролей у серіалі виконає відомий актор Дмитро Пчела. В картині «Дім, де серце» іменитий артист постане в образі дільничого. За сюжетом, його персонаж Діма закоханий у головну героїню Юлю, в ролі якої глядачі побачать актрису Анастасію Крилову. Життя дівчини через страшну трагедію за лічені дні перевертається з ніг на голову. В автомобільній аварії гине її молодша сестра, у якої залишається новонароджена донька, і Юля вирішує взяти на себе відповідальність за виховання дитини. Однак на її шляху стають органи опіки. Дитина потрапляє до притулку і забрати її звідти самостійно дівчина просто не в змозі. Діма знаходить вихід зі складного становища і готовий прийти їй на допомогу. Але в останній момент сам опиняється перед вибором і починає сумніватися в правильності свого рішення.

Нашим журналістам вдалось зустрітися з Дмитром Пчелою під час зйомок серіалу і поговорити з ним про його персонажа в новому проєкті, акторський шлях і ставлення до роботи.

Всі подробиці — далі у матеріалі.

– Дмитре, чим для Вас є кожен новий проєкт?

– В першу чергу, це зустріч з професією — можливість приміряти на себе нову роль, нове життя…

І мені дуже подобається, коли це об’ємна, складна роль, яка потребує вирішення непростих завдань. Коли я, як особистість, можу щось сказати, поділитись своїм болем і досвідом. Це найважливіше для мене в акторській професії.

– В серіалі «Дім, де серце» Ви граєте дільничого Діму, закоханого в головну героїню. На перший погляд він здається звичайним молодим хлопцем, навіть дещо нерішучим. Але, якщо вчитатися в сценарій, то задумуєшся про те, що цей персонаж, можливо, не такий вже й простий — у нього складні стосунки з матір’ю, коханою жінкою і т.д. Як Вам далась ця роль і як налаштовувались на неї?

– Для мене ця роль на опір. Персонаж, якого я граю, за весь час не здійснює жодного вчинку, здатного вплинути на непросту ситуацію, в якій опиняється він та його близькі. Це така історія дорослішання хлопчика, який намагається стати чоловіком. А хлопчик же лише тоді стає чоловіком, коли бере на себе відповідальність, наважується на важливі кроки в своєму житті і здійснює їх. Мій герой такими якостями не володіє.

– В одному з інтерв’ю Ви говорили про те, що актор — це адвокат своєї ролі. Як в такому разі виправдовуєте нерішучість свого героя, про яку сказали раніше?

– Діма жертвує собою і своїм щастям заради матері. В сценарії є ключовий момент для мого персонажа — сцена, коли він, щиро бажаючи допомогти своєму другові, своїй коханій жінці, приходить за порадою до мами. Проте у відповідь вона ставить його перед вибором. І в підсумку він стає на її бік — бік найдорожчої йому людини.

– Уявімо, що Ваш персонаж — реальна людина. Що б Ви йому порадили?

– Я б порадив йому жити власним життям, сміливо брати на себе відповідальність і не боятись робити вчинки. Мій персонаж нібито й відважується на них з часом, але дуже довго все обдумує і через це іноді залишається осторонь. А всьому ж в цьому житті є свій час і місце. Треба жити тут і зараз.

– А як Ви в цілому оцінюєте сценарій серіалу «Дім, де серце»?

– Історія зворушлива. Багато героїв добре прописані. Зокрема, персонаж Юля — наша головна героїня. Незважаючи на всі труднощі, що відбуваються в її житті, вона не рефлексує, не ридає, вона — не жертва, як ми звикли бачити в серіалах. Навпаки — вона більш сучасна дівчина, що йде життям з посмішкою і сміливо долає всі труднощі на своєму шляху. Це вже більш європейський і американський підходи до життя. І мені це дуже імпонує.

– Погоджусь, головна героїня дійсно чітко знає, чого вона хоче і які кроки їй необхідно здійснити для досягнення бажаного результату.

– Так. Це дуже важливий момент, що свідчить про те, що серіали потрохи починають відходити від героїнь-жертв до більш дієвих жінок.

– Читаючи сценарій, я також відзначила для себе ще один важливий момент, що стосується головних героїв. Зокрема, трансформацію їх образів по мірі того, як відкриваються все нові і нові подробиці їх життя. І, на мій погляд, в цьому є певна глибина сенсів.

– У кожного з персонажів є свій «багаж», свій життєвий досвід — так званий бекграунд, виходячи з якого, вони здійснюють ті чи інші вчинки. І зараз, в умовах, коли графіки зйомок досить щільні, часу мало, артистам треба встигати налаштовуватись так, щоб всередині народилося справжнє почуття. Встигати проживати цю історію.

Тексти ж часом — це ніщо. Іноді досить одного правильного погляду в кадрі, у відповідь на який жінки, сидячи біля екранів, вимовлять: «О, Господи!». І тонни тексту персонажа на цьому фоні відійдуть на другий план. Тому що дуже часто нічого не потрібно пояснювати словами. Особливо жінкам — вони все відчувають.

– Ви зазначили, що сюжет картини досить зворушливий. Які сенси, на Ваш погляд, він транслює?

– Звичайно ж, все, що б не робилося і все, що б не писалося — про любов. І ця картина — не виняток. Але, разом з тим, вона також про те, як все непросто влаштовано в нашому житті. Про те, що чоловік, який утвердився в професії і є цілком забезпеченим, теж може бути вкрай нещасним. І допомогти йому знов віднайти сенс життя часом можуть абсолютно непередбачені обставини. Це говорить про те, що людина ніколи не повинна втрачати надію і віру — і порятунок прийде.

– Як Вам акторський склад цього проєкту?

– Акторський склад в цій картині дуже потужний. Прямо dream team, як кажуть (Посміхається, – Ред.). Зібрались дійсно топові артисти. Ми всі здружилися.

– Мені здається, це дуже важливо у роботі, тим більш у творчій сфері, коли заходиш у проєкт без внутрішніх блоків…

– І важливо ще для актора все-таки докопатись до суті, працюючи над роллю. Встигнути за короткий період зйомок злитися зі своїм персонажем.

– А як відбувається цей процес оживання персонажа?

– Ви знаєте, буває по-різному. Це процес тривалий. Іноді нічого не виходить, особливо на початку, входиш у сцену і не розумієш, що робити, як грати. Ще не відчуваєш персонажа, як він ставиться до тих чи інших речей. Але тут, наприклад, раптом з’являється талановитий партнер по сцені, якому щось потрібно від тебе в кадрі. Дивишся в його очі і йдеш від нього, як кажуть в акторському колі. І потихеньку — «петелька-гачечок» — починає вимальовуватись сцена, починає «збиратись» персонаж.

Партнерство — важлива складова і багато залежить від того, хто знаходиться поруч з тобою на майданчику. Адже коли ти відчуваєш віддачу, енергію, що надходить від партнера, ти не можеш не дати її йому у відповідь. І, як тільки ти бачиш, що у людини навпроти серце і душа небайдужі, неспокійні, ти одразу починаєш на це реагувати.

– Я знаю, що акторам рекомендують при підготовці до зйомок детально прописувати особливості своїх персонажів, відзначати, які зміни з ними відбуваються в тій чи іншій сцені, що вони відчувають в той чи інший момент і т.д. Ви вдаєтесь до цієї практики?

– Звичайно. Я завжди готуюсь до зйомок, детально розбираю сюжетну лінію свого персонажа, вибудовую його. І, чим складніша і об’ємніша роль, тим більше, звісно, потрібно часу на цю підготовку.

У мене окрім акторської освіти за спиною ще п’ять років навчання в Театральному інституті ім. Б. В. Щукіна (спеціалізація «Режисер драми») и Вищі курси спеціалістів і режисерів ім. Г. Н. Данелії. Тобто в цілому десять років навчання професії. І все це, звичайно, мені дуже допомагає. Завдяки цим знанням я сам можу вибудувати не просто якусь окремо взяту сцену чи роль, а й сформувати своє бачення стосовно екранізації сценарію в цілому.

– Що для Вас є головним в роботі з режисером-постановником?

– Для мене дуже цінно, коли у режисера картини теж неспокійне серце щодо матеріалу, над яким він працює. Коли він прагне розказати глядачеві якусь свою особисту історію. Коли хоче висловити себе за допомогою цієї драматургії. А якщо ми ще співпадаємо з ним у баченні матеріалу, то це взагалі величезна радість.

– Ви можете у відповідь на якесь твердження режисера стосовно роботи на майданчику сказати йому щось на противагу, запропонувати свій варіант бачення тієї або іншої сцени, намагатися відстоювати свою думку із цього приводу?

– Так, звичайно. Часто собі на шкоду, тому що режисери дуже ревно ставляться до свого верховенства на знімальному майданчику. В молодості ці суперечки іноді перетікали в конфлікти, зараз я вже набагато спокійніший. Але в цьому немає нічого страшного. Тому що в суперечці, як правило, завжди народжується істина. І нехай у однієї людини своє бачення ситуації, а у іншої – своє, але десь там – посередині – вони як раз-таки і знайдуть лінії зіткнення, докопаються до правди. А це дуже важливо.

Зараз, коли я сам став займатися режисурою, то розумію, яка кількість відповідальності у режисера на майданчику, знаю, який це вантаж і як іноді буває тяжко. І тому не входжу в конфлікти взагалі. Тепер я підходжу до режисера і тихо, ненав’язливо озвучую свою точку зору. Зазвичай вона відразу ж приймається. Адже якщо режисер зацікавлений в історії і фінальному результаті роботи над нею, то для нього – чим більше варіантів бачення тієї чи іншої сцени, тим краще. А також – важливо, щоб артист був залучений до процесу. І це правильно.

– Тобто творчість має бути на першому плані…

– Я б навіть сказав – співтворчість. Мені здається, це буде більш точне визначення. Тому що до процесу створення кіно залучена величезна кількість людей. І, коли усі вони працюють спільно, тоді може щось вийти.

– А в цілому, що для Вас, як артиста, важливо в роботі на майданчику?

– Для мене дуже важливо, щоб все відбувалося в любові. І тільки так. Я не люблю, коли режисери підвищують голос, лаються, коли на знімальному майданчику панують страх і диктатура.

Як тільки на артиста починають кричати або тиснути, він одразу ж затискається і «випускає шипи». Принаймні, зі мною відбувається саме так. А якщо ж акторові говорять, що все добре, він молодець, але можна ще спробувати зняти так-то і так-то, він навпаки починає розквітати, і готовий зробити навіть більше, ніж може.

І, звичайно, завжди дуже важливо, працюючи над картиною, спробувати для себе щось нове, максимально викластися. Інакше залишиться відчуття деякої незавершеності, недосказаності.

– Хто для Вас є головним критиком в роботі, чию думку в цьому питанні вважаєте авторитетною?

– Я сам для себе головний критик. Тільки я. Тому що, працюючи над матеріалом, можу чесно відповісти собі на питання, чи добре впорався з поставленим завданням чи ні.

Але, звичайно, уся наша робота спрямована на глядачів, в основному на наших прекрасних улюблених жінок. Вони чутливіші за чоловіків. Їм іноді досить одного погляду, спрямованої на них енергії, щоб все зрозуміти.

Наприклад, в серіалі «Поверни мою любов», в якому я знімався в 2013 році, є сцена на березі моря, біля маяка, в якій мій персонаж зустрічається з головною героїнею. І мені дуже часто пишуть про цей епізод, зазначають: «Діма, як ви багато сказали в цій сцені». А я, щоб ви розуміли, не вимовив там жодного слова. Я просто дивився. Але це означає, що, незважаючи на відсутність тексту, у мене був дуже точний внутрішній монолог, і глядачі це відчули.

– А в чому, на Ваш погляд, закладений успіх того або іншого проєкту?

– Насправді, успіх визначається сукупністю дуже багатьох компонентів. Це і сценарій, і режисер, і оператор-постановник, і максимально точно підібрані артисти. Якщо ці фактори вдало і органічно складаються, тоді у історії є шанс відбутися.

Іноді, пробачте, з нічого (навіть з якихось дуже дивних сценаріїв) раптом виникають неймовірні проєкти. А іноді чомусь спрацьовує приказка: «І не такі проєкти завалювали» (Посміхається, – Ред.). Тобто, здавалося б, ідеальний сценарій, хороший продакшн, але чомусь результат виявляється далеко не таким, як планували.

Є думка, що 80% успіху картини залежать від правильно підібраних артистів. І я з цим згоден. Хороші артисти можуть витягнути будь-який матеріал. Але й історія має бути гострою. Кіно – це не простий плин життя, а «вижимка» найважливіших її епізодів. Чому ми і називаємо наших персонажів героями – тому що вони здійснюють вчинки, щось долають. Коли людина знаходиться в максимально загострених обставинах і бореться з тими чи іншими труднощами, за цим завжди цікаво спостерігати.

– Ви знаєте, я б навіть провела паралелі з Вашими словами про те, що кіно – це «вижимка» найважливішого з життя. Мені здається, це чимось нагадує нашу пам’ять. Звісно, наша підсвідомість зберігає все, що з нами відбувається, але все ж окремі моменти ми пам’ятаємо…

– … Яскравіше. Так-так, звичайно. Так само і сценарій повинен вбирати в себе найяскравіші події з життя персонажів. У них завжди має бути загострене внутрішнє існування.

Наш сценарій, до речі, дуже насичений подіями. Це хороша цікава історія. Сподіваюся, результат роботи усієї команди з його екранізації буде таким же.

***

Нагадаємо, виробництвом серіалу «Дім, де серце» «Кінокомпанія «Київтелефільм» займається за замовленням телеканалу «Україна». Зйомки картини проходили в Києві і Київській області.

Детальніше про процес зйомок читайте у матеріалі: «ТОП-3 цікавих фактів про зйомки т/с Дім, де серце», а також в інтерв’ю з виконавцями ключових ролей — акторами Анастасією Криловою і Джеймсом Тратасом.

__________________________________________

«Дім, де серце»

***

4 серії

Мелодрама

2021 р.

***

Автор сценарію: Яна Романенко

Режисер-постановник: Сергій Щербин

Оператор-постановник: Артем Козирєв

Художник-постановник: Олександр Уколов

Художник з костюмів: Тетяна Зубарєва

Художник з гриму: Ірина Бойцова

Директор групи: Артем Суліга

Виконавчі продюсери: Павло Карван, Світлана Карван

Генеральний продюсер: Валентин Опалєв

Продюсери телеканалу «Україна»: Вікторія Корогод, Ірина Черняк

Читайте також